Є.В. Вдовиченко. «Ф. Енгельс та стан британської армії у Кримську (Східну) війну 1853—1856 рр.»

Соціально-політичні реалії початку XXI століття змінили науково-методологічну та теоретико-ідеологічну базу історичних досліджень. Загальною тенденцією стала відмова у процесі введення досліджень від використання сучасними науковцями праць К. Маркса, Ф. Енгельса, визнаних у Радянському Союзі за «класиків марксизму». У той же час загально визнано, що представники соціалістичного руху XIX ст., лідери II Інтернаціоналу К. Маркс, Ф. Енгельс були надзвичайно обізнаними та багатогранними особистостями. їх обширний творчий спадок включає праці з філософії, політекономії, соціології, історії та релігієзнавства. Одним з найвідоміших у світовій науці воєнних теоретиків, вважається Фрідріх Енгельс (1820—1895 рр.). Його головне досягнення у тому, що він дав діалектико-матеріалістичне пояснення ролі насилля в історії, розкрив природу, сутність та причини воєн, визначив співвідношення матеріальних та духовних факторів у війні [1]. Особливо переконливо його талант як аналітика та знавця воєнної справи проявився під час подій Кримської (Східної) війни 1853—1856 рр.

У працях Ф. Енгельса на відміну від багатьох робіт, присвячених названим подіям, де звичним стало зображення поганого озброєння та постачання російської імператорської армії, звернуто увагу на стан сил союзницької коаліції. Насамперед це стосується британської армії.

Перше на що звернув увагу Ф. Енгельс — це наслідки командування англійською армією герцогом Артуром Веллінгтоном (1769—1852 рр.), якого він вважав «переоціненим полководцем», людиною обмеженого, недалекого розуму. У британській армії за час діяльності герцога не було проведено ні одного значного покращення. На думку Ф. Енгельса, зміни у армії відбувалися (технічні удосконалення артилерії) тільки завдяки швидким успіхам фабричної промисловості та технічних наук. У результаті британська артилерія хоча і мала найкращу у світі матеріальну частину, організація її була нікудишньою. Англійська армія по обмундируванню, спорядженню і загальній організації зоставалася позаду армій майже всіх цивілізованих країн Європи [2, с. 397].

Ф. Енгельс, як визнаний лідер соціалістичного європейського руху другої половини XIX ст., вважав, що наслідки закостенілої системи керівництва герцога ускладнювалися олігархічним характером англійської форми правління. Так, він звернув увагу, що на найважливіші посади назначаються люди у яких відсутні навіть елементарні професійні знання та здібності. Як приклад Ф. Енгельс наводить призначення секретарем артилерійського управління Бернала Осборна (1808—1882 рр.), який «навряд у змозі відрізнити звичайну рушницю від гвинтівки Міньє» [3, с. 248].

Ф. Енгельс крім того, звернув увагу на торгівлю патентами на офіцерські звання. Офіцер після декількох років служби мав право при першій вакансії купити собі звільнене, більш високе воєнне звання (якщо на цю посаду не претендував офіцер, старший по службі). Таким чином, людина, що мала більше грошей, швидко отримувала підвищення. Така система звужувала коло людей з яких поповнювався офіцерський корпус. Саме така система, вважав Ф. Енгельс, породжувала скудність знань більшості британських офіцерів у загальних та теоретичних сферах воєнної науки [4, с. 595]. Число офіцерів було не пропорційно великим відповідно до числа солдатів. «Ніде не видно так багато золотих галунів та еполетів, як у британському полку. Тому офіцерам часто нічого робити і вони проводять свій час у різних навіжених витівках, вважаючи, що коли справа дійде до бою, то їх природної хоробрості та «уставу її величності» буде достатньо, щоб провести їх через всі труднощі» [5, с. 348].

Ф. Енгельс аналізує класичну англійську проблему — розосередженість керівництва воєнними справами. Якщо у більшості західних країн воно зосереджено у одному відомстві, то в Англії їх чотири: Секретар по воєнним справам, головнокомандуючий головного штабу, головний начальник артилерії, секретар по справам колоній. Наряду з цими відомостями є ще інтендантство. У якості прикладу анархії, що породжувала така система, Ф. Енгельс наводить наступні факти — обмундирування видає особливий полковник; шинелі — артилерійське управління; портупеї та ранці — штаб головнокомандувача; вогнепальну зброю — знову артилерійське управління. Крім того, зберігалася посада «полковника, який відав обмундируванням». Кожний полк мав офіцера, (у званні полковника) який добував від казни певну суму для обмундирування свого полку [6, с. 537].

На думку Ф. Енгельса, застарілою була і система навчання та стройовий устав. Стара система руху шеренгами, що утримувалася, як головна форма тактичних маневрів британської армії, втрачала ефективність. Маневреність військ ставала надзвичайно низькою, так як всі рухи залишалися складними, повільними і проводилися «педантично». В той же час, вважає Ф. Енгельс, прийнята у кращих арміях Європи система зосередження у колони, особливо ротами, забезпечувала більшу рухливість і швидку побудову розвернутого строю, коли це потрібно [7].

Особливо критикувалося британське інтендантство. Ф. Енгельс вважав, що ніде зусилля спрямовані на розклад армії не були такими «плідними» як у цій сфері. Всі піддані британської корони дивувалася, як при направленні на війну всього, що необхідно для повноцінних бойових дій — не один предмет до солдатів не дійшов. Медикаменти були у Варні, годі як хворі та поранені знаходилися у Криму та Скутарі; обмундирування та продовольство підвозилося до кримських берегів, але там його не було кому вивантажувати, все гнило на березі. Солдати харчувалися тільки солониною, страждали від цинги, мерзли від холоду (хоча поряд стояли кораблі з дровами) і були готові «вітати російські кулі, що рятували їх від усього лиха» [4, с. 595]. У лютому 1854 р. з більше 60 000 солдатів, направлених на фронт, тільки 17 000 чоловік, через рік, зберегли боєздатність. Причому, противник з 43 000 чоловік вивів зі строю тільки 7 000.

На думку лідера соціалістичного руху другої пол. XIX ст., обмундирування та особисте спорядження британського солдата було «най не зручнішим у світі». Воно робилося ніби навмисне для того, щоб ускладнити рухи людини. А про розкіш офіцерського багажу ходили легенди [8].

Наявна у британців зброя теж викликала у Ф. Енгельса певні зауваження. Старі великокаліберні гладкоствольні рушниці були добре зроблені, але заважкі. Стара брауншвейгська гвинтівка з одного боку залишалася доброю зброєю, але більш ефективнішою була гвинтівка Прітчетта, що впроваджувалася повільно. Отже, у британців пів полка мало старі рушниці, а інші — нові. Кавалерію англійців вчений вважав заважкою для маневрів, хоча якість її зброї Ф. Енгельса задовольняла. Польова артилерія визнавалася найкращою в світі, але вона складалася з різних калібрів, що призводило до великого різноманіття зарядного матеріалу [9].

Відповідно до висновків Ф. Енгельса змінити ситуацію, що склалася у британській армії, можливо тільки за умови присвоєння головнокомандувачу експедиційною армією диктаторських повноважень (під власну відповідальність). Але, вважає вчений, це не можливо — ніхто з генералів не забажає взяти на себе такий ризик. Ще однією причиною нездійсненності реформи армії, Ф. Енгельс вважав конституційні перестороги проти постійної та стабільної армії. Замість розподілу обов'язків, що гарантувало армії найбільшу гнучкість, відбувався розділ влади, а це зводило до мінімуму її здатність до маневрування, та збільшувало вплив олігархії [4, с. 596].

Отже, на підставі узагальнення матеріалу проаналізованого у працях видатного воєнного теоретика Ф. Енгельса, британській армії у середині XIX ст. були характерні значні адміністративні та технічні недоліки. Кримська війна стала визначальним приводом для реформ у всіх сферах життя як країн учасників, так і сторін, що зберігали нейтралітет.

Список використаної літератури

1. Дымов К. Фридрих Энгельс как военный теоретик. Режим доступу: http://www.og.com.ua/dymov_engels.php

2. Дюпюи Р.Э., Дюпюи Т.Н. Всемирная история войн: Харперская энциклопедия военной истории с комментариями. СПб., 1997.

3. Энгельс Ф. Кампания в Крыму // Ф. Энгельс. М., 1958. Т. 10.

4. Энгельс Ф. Британская катастрофа в Крыму // Ф. Энгельс. М., 1958. Т. 10.

5. Хибберт К. Крымская кампания 1854—1855 гг. Трагедия лорда Раглана. М.

6. Энгельс Ф. Осада Севастополя // Ф. Энгельс. М., 1958. Т. 10.

7. Крымская война (Восточная война) 1854—1855 гг. Армия союзников. Режим доступу: http://www.alma.crimea.ua/fomm/index.php?topic=325.0

8. Форма британской армии времен Крымской войны. Режим доступу: http://www.liveintemet.ru/users/3342196/post119980541/

9. Оружие Великобритании, 19 век, Крымская война. Режим доступу: http://www.liveintemet.ru/users /3330352/postl12045618/